Не зважаючи уваги на те, що сучасний світ здавалося б достатньо розвинений для того, щоб вирішувати конфліктні питання шляхом дипломатії, Російська Федерація вторглася з загарбницькою війною на територію України. Мало того, вони зробили це з ціллю задоволення власних інтересів і без видимих на те причин. Зрозуміло, що для абсолютно всіх це стало сильним потрясінням, адже ніхто не хотів навіть вірити у те, що сьогодні такі імперіалістичні загарбнитьські війни для когось можуть бути актуальні.
Проте ця війна має ще одну особливість, яка критично доповнює цю жахливу ситуацію — це надмірна жорстокість зі сторони солдат Росії та влади Російської Федерації. Їхня армія намагається знищити якомога більше на своєму шляху, та творить жахливі воєнні злочини на територіях в яких вони знаходяться. Для багатьох свідків цих звірств подібні сюжети були відомі хіба зі сторінок історії, але немислимими в умовах сьогодення.
Такі сильні потрясіння неминуче накладають сильний травматичний відбиток на психіці людини яка стала очевидцем цих злодіянь, чи їх жертвою. Навіть якщо взяти банально звук вибуху бомби десь неподалік чи горизонт який покритий клубами чорного диму від обстрілів — навіть ці подразники є надто сильними для адекватного сприйняття людини. Такий інтенсивний звук, як вибух бомби, наприклад, в абсолютній більшості випадків ще й несе собою характер несподіванки, ніхто не очікує його почути неподалік від своєї домівки. Таким чином, в момент коли стає чутно вибух, людина отримує надмірний стресовий удар, мозок миттєво викручує всі ресурси організму на максимум аби якомога швидше перевести його в режим стресу. Це перша реакція організму людини на такий інтенсивний збудник, яка забезпечує збільшення ймовірності вижити в подібних ситуаціях шляхом посилення та пришвидшення реакції і уваги людини, жагою втекти у безпечне місце, вберегти себе та своїх близьких. Це корисна відповідь організму і мозку людини яка цілком відповідає ситуації, але таке надмірне збудження несе негативний вплив на психіку людини. Отриманий шок може довго не покидати свідомість та не давати можливості жити нормальним життям навіть в умовах безпеки. Загалом варто відмітити, що психічна травма отримана в умовах бойових дій має властивість на довго чи навіть, у випадку запущення, назавжди полишити людину від спокою та почуття безпеки. Можливі перебої сну, нічні жахіття, безсоння, відсутність апетиту, панічні атаки, неможливість зосередитись на виконанні навіть елементарних дій, зацикленість на пережитому жаху та безперервне повторення його у свідомості. Загалом неможливість жити нормальним життям.
Проте існують події навіть жахливіші по своїй суті і у своїх наслідках ніж звук снаряду який розривається — це стати свідком вбивств. На війні смерть стає нормальним явищем, якщо можна так сказати. Але не в очах тих хто немає до цього жодного відношення — тобто мирного населення. Серед мирного населення більшість людей є надзвичайно чутливими до жахіть які відбуваються навколо них. Подібні умови не являються атрибутами їх ремесла чи нормального способу життя. І це очевидно з огляду на те, що більшість серед мирного населення складають люди похилого віку, жінки та діти.
Психіка людей поважного віку є надчутливою та вразливою.
Чимось вона в цьому нагадує психіку дітей, проте відмінностей є багато. З віком психологічний ресурс хоча й збагачується великим досвідом, але одночасно з тим і відбувається певне виснаження, яке ускладнюється певними віковими особливостями, як наприклад: почуття непотрібності, відсутність провідної діяльності, послаблена роль у житті родини тощо. Також існує дуже сильний зв’язок між психічним та фізичним самопочуття пристарілої людини. Надто сильні стреси чи шокові стани можуть призвести до не відворотнього удару по здоров’ю: збільшується ймовірність до серйозних проблем з серцем, сильних проблем з пам’яттю, різних типів деменцій та інших пошкоджень центральної нервової системи.
Психіка жінок також є дуже вразливою перед різними типами сильних потрясінь. Надмірні стреси можуть призводити до неконтрольованих нервових зривів та панічних атак в процесі яких жінка може ненавмисно заподіяти шкоду собі чи оточуючим. Проте також існує і тип захисної реакції, при якому жінка бере ситуацію під свій контроль за умов відсутності захисту зі сторони когось іншого, як наприклад чоловіка, якого в умовах війни по очевидним причинам може не бути поряд в момент необхідності. В такому випадку жінка набуває більш жорстких якостей характеру і поведінки, які могли бути непритаманні їй раніше, аби реагувати на умови середовища більш раціонально та холоднокровно і захистити себе та своїх дітей. Такі зміни по більшій мірі є невідворотними та будуть притаманні їй і далі в процесі життя, навіть у мирний час, якщо не звертатись за допомогою до психолога чи психотерапевта.
Часті також випадки, коли організм жінки не здатний на повну протидіяти умовам сильного стресу, збільшуючи таким чином ймовірність на зміни гормонального фону, які в свою чергу можуть в майбутньому призводити до викиднів та інших пов’язаних з гормонами проблем. Тому жінкам які зазнали серйозних психічних травм потрібно якомога швидше надати допомогу зі сторони відповідних спеціалістів, які комплексно мінімалізують ймовірність проблемних наслідків надмірного емоційного потрясіння в майбутньому.
Дитяча психіка є надчутливою до того, що вона може спостерігати в умовах війни. Діти позбавлені того досвіду і розуміння, яке притаманне дорослим. Їхня психіка тільки формується, а тому абсолютно не захищена перед надмірними емоціональними потрясіннями. Варіантів того, якими саме наслідками може обернутися для дини емоційне потрясіння від побаченого ним вбивства існує дуже багато і всі вони не благополучні, якщо вчасно не відвести дитину на консультацію з психологом.
Напевно всі чули фразу, що «Психіка дитини вбирає все неначе губка». Працює це дійсно дуже схоже. Але коли мова йде про те, щоб стати очевидцем вбивств, страт та насилля, то ці події стають значимим елементом психіки, який буде відігравати одну із основоположних ролей в житі дитини, при чому не найкращу. Дитина може замкнутись в собі і не реагувати на зовнішній світ, почати заїкатись, може повністю перестати говорити, можливі проблеми з частими панічними атаками, істериками, проблемами в активності, синдром дефіциту уваги, проблеми в спілкуванні з однолітками, проблеми з розвитком, можлива занадто сильна емоційна чутливість або сильне зниження у здатності відчувати емоції, прояви агресії, жорстокість і багато чого іншого. Але це тільки те, що стосується наслідків саме в дитячому віці, а є ще й високий ризик сильної психологічної деформації, що може призвести до критичних наслідків у дорослому житті.
Загалом свідомість людини, якій довелось пройти через жахи війни приречена на якийсь час сприймати світ по особливому, чекаючи увесь час небезпеки та на довго забувши про відчуття спокою. Аби якось мінімалізувати можливі проблеми та ймовірні наслідки сильних емоційних потрясінь людям, які стали свідками жорстокої та абсолютно нікому непотрібної війни, потрібно звернутись за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, які допоможуть пережити завдані збитки для психіки якомога м’якше, на скільки це можливо після побаченого.
Допомога можлива і за межами України, від спеціалістів європейського рівня якості у наданні послуг психологічного консультування та проведення різного типу психотерапії. Просимо усіх постраждалих звертатись до нас за допомогою, психологічною підтримкою та реабілітацією аби пройти через пережите з оптимістичним поглядом на власне та спільне наше майбутнє.
Кожна форма нашої допомоги НЕ Є БЕЗКОШТОВНОЮ, але відповідну якість у наданих послугах ми гарантуємо.
